Касові розриви: сутність та причини виникнення

Тема касових розривів наразі є однією з найбільш актуальних і розшукуваних тем в інтернеті серед людей, які цікавляться фінансами і обліком.

Дійсно, жоден фінансист, яким би професіоналом він не був, не здатен передбачити всі обставини, і забезпечити стійкий потік фінансових коштів, який би гарантовано перекривав всі витрати. Це із області фантастики. Але все одно цим процесом можна і варто управляти.

Давайте ще раз проговоримо, що таке касові розриви. Це – тимчасовий дефіцит коштів збалансованого (бездефіцитного) бюджету, який виник через вимушене або несподіване наближення витрат або відстрочення надходжень.

Отже, обов’язковою базою для початку роботи з касовими розривами є:

- Бюджет - він потрібен нам перш за все для того, щоб зістикувати доходи і витрати компанії і впевнитись, що ми не будемо мати дефіциту на кінець місяця. Він обов’язково має бути бездефіцитний, інакше ми будемо говорити не про касові розриви, а про незбалансованість бюджету.

- Платіжний календар – після формування загального бюджету (бездефіцитного!) ми маємо виставити доходи і витрати в часі (найчастіше – це тижневі плани), щоб впевнитись, що ми не маємо дефіциту бюджету на кінець тижня або в середині тижня. Вже на цьому етапі ми пропрацьовуємо касові розриви і маємо їх повністю ліквідувати за рахунок стандартних методів роботи з касовими розривами:

1. перенесення витрат на пізніший період за рахунок домовленостей з постачальниками товарів та послуг

2. перенесення вперед надходжень за рахунок домовленостей з покупцями

Тобто, починати місяць ми маємо вже з фінансовим планом, який вже на першому етапі пропрацьований на предмет відсутності касових розривів, як наприклад, в наступній таблиці.

Ми бачимо, що бюджет дійсно збалансований, навіть має невеликій профіцит. Але ситуація з щотижневими грошовими потоками не зовсім гарна: в 2-му та 3-му тижні ми маємо негативні результати грошових потоків. Тобто грошей на покриття всіх витрат у компанії немає. Потрібно вмикати механізми 1 та 2 описані трошки раніше, а саме переміщувати в часі некритичні витрати (зрозуміло, що податки або заробітну плату нам прийдеться виплатити в будь-якому випадку) та домовлятись з клієнтами про переніс оплати наперед.

Це - наступний рівень фінансового планування. Якщо на першому рівні ми маємо навчитися ніколи не приймати до роботи дефіцитні бюджети, то на другому рівні ми маємо навчитись узгоджувати доходи і витрати в часі. Це дуже важливо зробити для того, щоб завчасно перекрити відверті ситуації нестачі грошей в певні періоди і спланувати свої дії наперед, а не робити в ситуації авралу, ставлячи під загрозу ефективність роботи підприємства.

Про які ж тоді касові розриви йде мова, якщо ми так гарно все спланували на початку місяця?

А саме про ті, які жодне ідеальне планування не здатне передбачити, наприклад:

• Клієнт спочатку підтвердив, що оплатить за товар вчасно, а за день до терміну платежу проінформував про нездатність це зробити.

• Різко підвищився попит на товар – відділ закупівель переніс заявку на придбання товару (комплектуючих під нього) з кінця місяця на другий тиждень, щоб запобігти повному «вимиванню» залишків зі складу.

• Отриману партію комплектуючих визнали бракованою, та, не очікуючи повернення грошей від постачальника за браковану партію, замовили цю позицію у іншого постачальника – на умові передплати для прискорення виробництва

Ці події відносяться до категорії ризиків, тобто події, які мають головну характеристику - ймовірність настання. Тобто вони можуть настати, а можуть і не настати. Ну, ви пам'ятаєте анекдот про ймовірність зустрічі з динозавром на вулиці?

Таких прикладів може бути безліч, і вони обов’язково будуть мати місце на будь-якому підприємстві (якщо, звичайно, ви не працюєте на підприємстві, де клієнти завжди платять наперед, а постачальники завжди надають відстрочку платежу – тоді ви просто не будете читати цей пост).

Ось саме такі ситуації ми будемо намагатися приборкати. Але про це - в наступному пості...